Про мене

Столяренко Георгій Ігорович

Місце роботи: КЗО НВК №139

Посада: вчитель історії

Кваліфікаційна категорія: ІІ категорія

Контактні дані: stolarenkog@gmail.com

Тема, над якою працюю: “Інформаційно-комунікативні технології на уроках історії як передумова якісного навчання”

Моє педагогічне кредо: «Вчитель – людина, яка може робити важкі речі, легкими»  

                                                  

Власний особистісний і педагогічний портрет:

Історія – це пройдене життя,

Та без минулого немає майбуття.

Для того ми історію й вивчали,

Щоб краще рідну землю нашу знали.

А як пізнали – серцем прикипіли,

Для себе цілий всесвіт враз відкрили.

Якого роду-племені ми діти

І як нам далі в світі жити.

Історія мого життя бере початок у 1987 році у рідному Дніпропетровську.

Я народився і виріс в родині педагогів. Моя мама - вчителька української мови та літератури, а бабця - вихователька в дитячому садочку.

Навчаючись у школі і, будучи гіперактивною дитиною, ніколи не думав, що стану колись вчителем. Але з усіх предметів більш за все обожнював історію.

Вибір факультету передбачила  громадська робота у школі, участь та перемоги в міських олімпіадах з історії, захист робіт в МАН. Ще з раннього дитинства був щирим патріотом своєї країни, болісно сприймав кожні негаразди, пов’язані з приниженням української нації.

Під час навчання в Дніпропетровському Національному університеті імені Олеся Гончара працював  екскурсоводом, промоутером, активно співпрацював  з громадськими організаціями міста.

В університеті, коли мене питали, ким я буду в майбутньому, жартома відповідав: «Піду працювати вчителем!».

Бажаючи працювати за професією, влаштувався в НВК № 139 Індустріального району міста Дніпропетровська.

Ще в університеті постійно боявся виступати перед публікою. Але провівши перший урок, переконався, що бути вчителем - це моє, це те, що мені подобається і від чого я отримую задоволення!

У школі беру активну участь у всіх позакласних заходах, займаюсь національно-патріотичним вихованням, проводжу відкритті заходи, екскурсії очолюю євроклуб. Маю грамоти та відзнаки.

Події 2013-2014 року не залишили мене байдужим. Я був активним учасником «Революції гідності».

З квітня  по серпень   2015 року  у складі Національної гвардії України брав участь в АТО в  м. Маріуполі.

Виховую разом з прекрасною дружиною двох дітей, сина Максима, семи років та доньку Поліну, якій тільки шість місяців.

Частинкою своєї родини вважаю колектив, у якому я працюю. Мені дуже пощастило працювати саме в цій школі з професіоналами своєї справи і дуже щирими людьми. Я завжди відчував підтримку моїх колег.

Так, спочатку було важко, бо професія вчителя дуже складна і відповідальна. Його діяльність  не обмежується лише передачею знань, від нього залежить виховання в учнях загальнолюдських цінностей, почуттів.

Діти зазвичай наслідують дії старших, авторитетних для них людей. У першу чергу вони копіюють своїх батьків, але іноді вчитель стає для них авторитетнішим.

Щоб виховати в дітях найкращі людські риси, намагаюсь бути змістовною, освіченою, різносторонньо розвинутою, завжди чесною, співчутливою, доброю людиною, щоб учні наслідували мої якості, намагалися бути схожими на мене та не соромились звернутися з будь-яким питанням.

Загалом, намагаюсь бути для учнів не тільки учителем – носієм знань, а й соратником, другом, у деякому розумінні й побратимом. Тобто такою людиною, що повністю відчуває і розуміє дітей, їх почуття і думки. А головне – щиро любить їх. 

Постійно підвищую свій професійний рівень та беру участь у різноманітних конкурсах, відкритих заходах, обожнюю водити дітей на різноманітні екскурсії.

Щиро переконаний, що велика зацікавленість своєю роботою, небайдужість, наполегливість, професіоналізм дозволяють завжди досягти поставленої мети.